Перший вибір – тара. Незважаючи на безліч чуток, перевагу тій чи іншій ємності можна віддавати виключно з власних естетичних уподобань. На якість пива ніяк тара не впливає. Так, бляшанка зсередини покрита спеціальним складом, що виключає контакт напою з металом. І якщо не доторкатися до зовнішньої стороні банки губами, то не буде і горезвісного «металевого» присмаку … Що зайвий раз підтверджує: пиво слід пити зі спеціальних склянок.
Подальшу інформацію можна почерпнути з написаного на упаковці. Одна з найбільш значимих характеристик – міцність пива. З безалкогольним все зрозуміло. На всіх інших упаковках в обов’язковому порядку вказуються об’ємний відсоток вмісту спирту або, в американських марках, ваговий відсоток. Причому, позначається, як правило, саме мінімальний вміст алкоголю, оскільки абсолютно точну міцність напою вивести неможливо. Хоча й розбіжність буде незначною, практично непомітною для споживача.
Іноді плутають два показники – міцність і густину пива. Однак це зовсім різні характеристики, хоча і залежні один від одного. Чим вище густина, тим більш міцне пиво в підсумку виходить. Традиційна густина сусла для більшості популярних марок – 11-12 відсотків і пятипроцентним вмістом алкоголю. Хоча, наприклад, в самій пивний країні світу Чехії досить популярна «десятка» – пиво з 10-відсотковою густиною. Воно менш міцне, зате й дешевше. У Росії, щоправда, таких напоїв практично немає. У нас не Чехія, на пиві не економлять … Для найбільш просунутих користувачів актуальним буде вказівка калорійності. Нагадаємо, загальний принцип здорового харчування: витрачати в день калорій не менше, ніж спожито. Пляшка пива – калорійний їжа, але для тих, хто веде активний спосіб життя і стежить за здоров’ям, цілком прийнятна.
Ну і, звичайно, варто звернути увагу на те, коли закінчується термін зберігання, співвідносячи його з передбачуваної датою споживання … Є ще таке важливе вказівка, як стандарт, за яким зварено пиво. Але простому споживачу навряд чи що дадуть посилання на той чи інший ГОСТ. Тому просто важливо, щоб ці дані, які свідчать, що пиво варилося по дозволеним усіма державними органами стандартам, а також сертифікація просто були. Що стосується розливного пива, то про його якість та свіжість теж можна зробити деякі висновки, не вдаючись до дегустації. Перш за все – подивитися келих на світло. Якісне пиво має іскритись і не має мати осаду внизу келиха. Виняток – нефільтроване пиво. Піна повинна бути однорідної консистенції, сметанна по щільності.
27 Ноябрь 2008
Як вибрати пиво
13 Ноябрь 2008
Сир (творог): як не помилитись у виборі
Купуючи в магазині упаковку сиру, ми цілком і повністю покладаємося на сумлінність виробника. А між тим далеко не кожен “магазинний” сир – натуральний: крім молока й закваски в ньому можуть виявитися різні хімічні харчові добавки і навіть соя. Відмінною альтернативою стане домашній сир, який продають на вагу в селах і на базарах. Потрібно тільки знати деякі правила, які допоможуть обрати по-справжньому свіжий, смачний і корисний продукт.
Як його роблять?
Сир роблять з прокислого молока – простокваші, яку трохи підігрівають у печі, і вона “звертається” – розпадається на білі згустки сиру і сироватку. Щоб відокремити творог від сироватки, його підвішують в марлі над будь-якою ємностю, в яку і стікає зайва волога. Після цього сир як правило віджимать – і чим ретельніше це роблять, тим сухіший він виходить.
Яким сир повинен бути?
У гарного творога білий колір з кремовим (а не синюшнім) відтінком. Причому пахнути він повинен саме сиром – ви ж пам’ятаєте цей чудовий, трохи кислуватий (але не надто) запах?
Хороший сир ніколи не буває кислим. Найкращий свіжий сир – той, в який не треба додавати цукор або варення – він смачний і солодкий сам по собі.
Сир повинен бути жирним, ніжно-маслянисті та однорідним: погано, якщо він складається з декількох шарів, які відрізняються один від одного кольором і консистенцією. Саме тому з великою обережністю варто ставитися до торговців, які продають сир у великих “бочках” : вони збирають його кілька днів і тільки потім привозять на ринок. Всередині такої діжки сир може бути трохи кислим або навіть підпсутим.
Якщо сир грудкуватий, зернистий, розсипчастий – це означає, що його выжали до останнього, витягнули з нього всю вологу. Він легший, ніж маслянистий, тобто при купівлі його за обсягом вийде більше, до того ж такий сир довше не псується. Однак він суховатий і не дуже смачний, а крім того, від цих грудок практично неможливо буде позбутися в процесі кулінарної обробки. Щоб, наприклад, приготувати з такого творогу десерт, його треба дуже довго протирати через сито, оскільки позбутися від дрібних грудок за допомогою міксера або блендера вам не вдасться.
Де купувати сир?
У селі. Творог в селі треба замовляти. Тоді господиня спеціально для вас зробить його стільки, скільки ви забажаєте. Тому з сільським сиром, як правило, немає абсолютно ніяких проблем: для своїх “клієнтів”, які, швидше за все, прийдуть і наступного разу, господиня намагатиметься на славу.
Питання, у кого замовляти творог в селі, також вирішується досить легко. Розпитати місцевих жителів, де творог беруть вони, і зробіть так само. А наступного разу замовляйте в тому ж місці.
На базарі. Ви живете в місті? Тоді сходіть на базар. Причому чим він більший, тим краще: на хороших міських ринках є санепідемстанції, які намагаються контролювати якість швидкопсувної продукції. Крім того, творог на великих ринках зазвичай продають кілька чоловік, так що завжди є можливість вибору.
2 Ноябрь 2008
Як вибирати якісні продукти
Бажання виробників і продавців часто не збігаються з потребами споживача. Яскрава упаковка, знайомі з дитинства етикетки – шкода, що часто продукти виявляються умовно смачними й умовно корисними. Нашою метою є допомогти вам у виборі якісних товарів. Для початку кілька загальних порад.
Звертайте увагу на назву.
Виробники зобов’язані давати своїм виробам однозначні, зрозумілі, написані українською мовою назви, в яких обов’язково відображаються характеристики продукту. З недавніх пір ці вимоги стали більш жорсткими, тому що «м’яке масло» (зовсім не схоже на коров’яче з-за великої кількості рослинних жирів) стало спредом. «Як би квас» з штучними ароматизатори та підсолоджувачі, у який не кладуть дріжджів, стали чесно називати «Квасний напоєм» і навіть відновлене з порошку молоко збираються перейменувати в «молокомісткий продукт». В справжньому пломбірі масло має бути виключно вершковим, так що виробники, замінивши його на рослинні жири та дешеву кокосову олію повинні вказувати цю інформацію на етикетці «рослинно-молочного морозива». Різні по суті продукти можуть називатися дуже схоже. Найкращий приклад – йогурт і йогуртер. Перший корисним для здоров’я, другий – не більш ніж молочний десерт.
Перевірте, чи є соя у продукті.
Як правило, компоненти страви перераховуються в зворотньому порядку. Тобто чим ближче інгредієнт до початку списку, тим більше його міститься в продукті. Але це правило не спрацьовує по відношенню до сої. Тим, хто любить сосиски, ковбасу і всілякі напівфабрикати, слід знати, що вказується об’єм на момент приготування. Різниця з вже готовим продуктом буває незначною. Але соя під час приготування здатна набухати і збільшуватися в шість разів, вбираючи воду. У складі куплених котлет на першому та другому місці, звичайно, можуть стояти яловичина і свинина. Однак, якщо слідом за ними йде соя – будьте впевнені: її в напівфабрикаті більше, ніж м’яса.
Бережіть гаманець.
Є правило, за яким вказувати вміст білків, жирів і вуглеводів варто лише в тому випадку, якщо в 100 грамах продукту їх більше ніж 2% від рекомендованої добової норми. Тим не менше на російських прилавках можна побачити мінеральну воду з написом «0 калорій». Не варто поспішати з покупкою саме цієї пляшки – у воді немає калорій за визначенням, так само, як в рослинній олії немає холестерину. Це всього лише рекламний хід.
Не вірте умовним відсоткам.
Зараз стало модним вказувати вміст поживних речовин не тільки в грамах, але й у відсотках від добової норми. Але добові норми споживання різні для чоловіків і жінок, для дорослих і дітей, для людей з сидячий роботою і зайнятих фізичною працею. На етикетці ж пишуть деякі усереднені дані, розраховані невідомо на кого. Та й саме по собі зазначення цих норм не завжди коректне. На упаковці майонезу ми бачимо, що вміст вітаміну В6 – 1,24 міліграми на 100 грамів. Поруч у дужках стоїть «60%» – це відсоток від добової норми. Але ж ні одна людина не з’їдає за день 100 грамів майонезу! Виходить, що кількість отриманого вітаміну треба перераховувати. А це тільки ще більше нас заплутує. До того ж на ділі виявляється, що вітаміну разом з майонезом ми з’їли дуже-дуже мало.
Звертати уваги на термін придатності, термін зберігання і термін реалізації.
Часто на одній полиці лежать два однакових продукти. Тільки один зроблений два дні тому, а в іншого термін придатності через два дні минає. Це маркетинговий хід, який дозволяє розпродати «Залежаний» товар. Тому перевіряти термін придатності слід на кожній пачці масла, а не хапати відразу п’ять, подивившись лише на одну. Крім терміну придатності на етикетці можуть бути зазначені інші дати – термін зберігання і термін реалізації. Багато хто думає, що відмінностей між ними немає. А вони серйозні. Якщо у продукту минув термін придатності, йому місце в сміттєвому відрі. З’ївши його, ми ризикуємо отруїтися. Якщо закінчився термін зберігання, означає, що якість продукту змінилося: він міг загуснути, змінити колір, у ньому міг утворитися осад. Такий продукт безпечний для здоров’я, але й користі в ньому ніякої. З терміном реалізації проблем ще більше. По ідеї, його встановлює виробник, з огляду на те, в яких середньостатистичних умовах продукт зберігається у нас вдома. Однак багато магазини використовують цю дату в своїх інтересах. Наприклад, залишки ковбаси, вже дня два-три пролежавши на прилавку, перетворюють в нарізку. На неї наклеюють нову, магазину етикетку з датою упаковки. Таким чином виграють два-три дні. А ми їмо неякісний товар. Саме тому продукти в магазинної фасуванню краще не купувати.