Бажання виробників і продавців часто не збігаються з потребами споживача. Яскрава упаковка, знайомі з дитинства етикетки – шкода, що часто продукти виявляються умовно смачними й умовно корисними. Нашою метою є допомогти вам у виборі якісних товарів. Для початку кілька загальних порад.
Звертайте увагу на назву.
Виробники зобов’язані давати своїм виробам однозначні, зрозумілі, написані українською мовою назви, в яких обов’язково відображаються характеристики продукту. З недавніх пір ці вимоги стали більш жорсткими, тому що «м’яке масло» (зовсім не схоже на коров’яче з-за великої кількості рослинних жирів) стало спредом. «Як би квас» з штучними ароматизатори та підсолоджувачі, у який не кладуть дріжджів, стали чесно називати «Квасний напоєм» і навіть відновлене з порошку молоко збираються перейменувати в «молокомісткий продукт». В справжньому пломбірі масло має бути виключно вершковим, так що виробники, замінивши його на рослинні жири та дешеву кокосову олію повинні вказувати цю інформацію на етикетці «рослинно-молочного морозива». Різні по суті продукти можуть називатися дуже схоже. Найкращий приклад – йогурт і йогуртер. Перший корисним для здоров’я, другий – не більш ніж молочний десерт.
Перевірте, чи є соя у продукті.
Як правило, компоненти страви перераховуються в зворотньому порядку. Тобто чим ближче інгредієнт до початку списку, тим більше його міститься в продукті. Але це правило не спрацьовує по відношенню до сої. Тим, хто любить сосиски, ковбасу і всілякі напівфабрикати, слід знати, що вказується об’єм на момент приготування. Різниця з вже готовим продуктом буває незначною. Але соя під час приготування здатна набухати і збільшуватися в шість разів, вбираючи воду. У складі куплених котлет на першому та другому місці, звичайно, можуть стояти яловичина і свинина. Однак, якщо слідом за ними йде соя – будьте впевнені: її в напівфабрикаті більше, ніж м’яса.
Бережіть гаманець.
Є правило, за яким вказувати вміст білків, жирів і вуглеводів варто лише в тому випадку, якщо в 100 грамах продукту їх більше ніж 2% від рекомендованої добової норми. Тим не менше на російських прилавках можна побачити мінеральну воду з написом «0 калорій». Не варто поспішати з покупкою саме цієї пляшки – у воді немає калорій за визначенням, так само, як в рослинній олії немає холестерину. Це всього лише рекламний хід.
Не вірте умовним відсоткам.
Зараз стало модним вказувати вміст поживних речовин не тільки в грамах, але й у відсотках від добової норми. Але добові норми споживання різні для чоловіків і жінок, для дорослих і дітей, для людей з сидячий роботою і зайнятих фізичною працею. На етикетці ж пишуть деякі усереднені дані, розраховані невідомо на кого. Та й саме по собі зазначення цих норм не завжди коректне. На упаковці майонезу ми бачимо, що вміст вітаміну В6 – 1,24 міліграми на 100 грамів. Поруч у дужках стоїть «60%» – це відсоток від добової норми. Але ж ні одна людина не з’їдає за день 100 грамів майонезу! Виходить, що кількість отриманого вітаміну треба перераховувати. А це тільки ще більше нас заплутує. До того ж на ділі виявляється, що вітаміну разом з майонезом ми з’їли дуже-дуже мало.
Звертати уваги на термін придатності, термін зберігання і термін реалізації.
Часто на одній полиці лежать два однакових продукти. Тільки один зроблений два дні тому, а в іншого термін придатності через два дні минає. Це маркетинговий хід, який дозволяє розпродати «Залежаний» товар. Тому перевіряти термін придатності слід на кожній пачці масла, а не хапати відразу п’ять, подивившись лише на одну. Крім терміну придатності на етикетці можуть бути зазначені інші дати – термін зберігання і термін реалізації. Багато хто думає, що відмінностей між ними немає. А вони серйозні. Якщо у продукту минув термін придатності, йому місце в сміттєвому відрі. З’ївши його, ми ризикуємо отруїтися. Якщо закінчився термін зберігання, означає, що якість продукту змінилося: він міг загуснути, змінити колір, у ньому міг утворитися осад. Такий продукт безпечний для здоров’я, але й користі в ньому ніякої. З терміном реалізації проблем ще більше. По ідеї, його встановлює виробник, з огляду на те, в яких середньостатистичних умовах продукт зберігається у нас вдома. Однак багато магазини використовують цю дату в своїх інтересах. Наприклад, залишки ковбаси, вже дня два-три пролежавши на прилавку, перетворюють в нарізку. На неї наклеюють нову, магазину етикетку з датою упаковки. Таким чином виграють два-три дні. А ми їмо неякісний товар. Саме тому продукти в магазинної фасуванню краще не купувати.